Притомились крила
У моїм польоті,
Врешті підкорили
І осінню вись.
Скільки ж пережито,
Випито турботи,
Та перепочити
Мрії не збулись!
Все ж не нарікаю
Ні, я ні на кого,
А лише звикаю
До нових висот.
Сенс життя людського –
Мати власну волю,
За яку віками
Гинув мій народ.
27.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868171
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2020
автор: Ганна Верес