Не справжня ніч. Зараз усе мине.
Завмерла, бо щось маревом торкнуло.
Чи спить, чи наяву все - не збагне
Весільне плаття вітром промайнуло.
Молитвою спізніле каяття:
Летіла пташка за кордон, в кайдани.
Сліпа довіра. О, якби ж знаття -
Все золото уже не зцілить рани.
Майбутнього (примара) – на мільйон.
Грайливо мильні бульки вверх злітали.
Прозорі хмари – наче рубікон.
Реальність, як фантоми, десь зникала.
Чарівний пензель писаних надій,
Несправжній рай в чужій тобі країні
Карав суворо за веселку мрій
У чорне вчора, завтра і понині.
Невільниця в руках своїх катюг
Душа бриніла втомлена і рвана,
Затиснута у золотий ланцюг
Погаслих роз едему і нірвани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2020
автор: Олеся Лісова