Історія одного дня….

Привіт.  І  що  ти?  -  нічого.  
Як  справи  подруго?
Чому  ти  сьогодні  одна?  
Де  твій  коханий?
-  Ми  з  ним  у  розлуці.
Я  бачу  його  хіба  що  у  снах.
-  А  як  же  так  сталось?  
-  Мабуть  не  судилось.
Тепер  лише  спогад  і  все.  
Мабуть  відкохалось,
Чи  розлюбилось.  
А  може  то  просто  було  не  моє.
-  і  що  ти  сумуєш?  
-  та  трішки  буває.  
Інколи  думаю,  як  же  він  там?  
Чи  теж  він  сумує?
Чи  когось  кохає?  
Ох..  якби  вернути  час  той  назад.
-  І  щоб  ти  зробила?  
-  Навіть  незнаю...
можливо  б  спримала  простіше  це  все.  
-  Ти  все  ще  кохаєш  його?    
-  так,  кохаю.  
-  То  чому  ж  не  подзвониш?  
-  а  якщо  він  не  хоче  чути  мене?
-  ти  якась  дивна.  Ну  просто  попробуй.  
-  А  якщо  навпаки  він  чекає  дзвінка?
-  Тоді  чому  тоді  сам  мені  не  подзвонить?  
-  Я  перша  не  буду...  
-  ух,  вперта  яка.  

Короткі  гудки...  і  знову  німа  тишина:  
а  може  то  дійсно  йому  подзвонити?  
Чи  може  не  треба...  не  знаю  сама.  
І  що  ж  мені  з  тим  коханням  робити?

                                     ***

-  Який  же  я  йолоп,  блазень,  дурак.
Як  же  міг  з  нею  так  поступити.  
-  Ну  хватить,  братику,  навіщо  ти  так?
Не  треба  про  себе  так  говорити.  
-  Брат,  зрозумій,  у  всьому  я  винен  сам.
Не  зміг  її  втримати  тут  біля  себе.  
Постійно  на  неї  кричав,  ревнував
Казав  що  вона  мені  кара  із  неба.
Якби  ж  повернути  час  той  назад...
-  що  б  ти  зробив?  
-  Навіть  незнаю...  
-  мабуть  би  нікуди  її  не  впустив
-  Ти  кохаєш  її?  
-  так,кохаю.
-  брат,  то  чого  ж  ти  сидиш?  
Давай  набирай  швидше  номер
-  стоп...  почекай...  куди  ти  спішиш?  
Я...я...я  не  готовий.
-  Як  не  готовий?  Ти  ж  казав  що  кохаєш?
-  А  може  у  неї  вже  хтось  інший  є?
Може  вона  вже  мене  й  не  згадає.  
-  ну  ти  тоже  придумав.  
-  А  якщо  так  і  є?
-  Ну  ти  просто  попробуй,  
Може  вона  чекає  дзвінка.
Ну  чого  ти  сидиш,  набирай  швидко  номер
Де  телефон?
-  ось,  візьми  зі  стола.  

                                 ***

Довгі  гудки...  
-  Ало,  ти  не  спиш?
-  ні,  ще  не  сплю,  лише  тільки  лягла.
-  Як  твої  справи?  Чому  ти  мовчиш?
-  Може  бути...
І  знову  німа  тишина...
-  ти  знаєш...
-  не  треба...  
-  я  сильно  скучав
Я  так  давно  хотів  подзвонити
Чесно  хотів,  просто  не  знав
Чи  ти  захочеш  поговорити?  
Якби  ж  повернути  час  той  назад
-  і  щоб  ти  зробив?  
-  навіть  незнаю
Я  б  стільки  моментів  б  недопустив...
-  стоп,  хватить...  ти  кохаєш  мене?  
-  так  кохаю...

                             ***

І  знов  новий  день...  сонце  землю  збудило
Промінням  манило  їх  до  вікна
І  він  прокричав:  -  я  знову  щасливий
-  я  знову  щаслива  -  тихо  сказала  вона...

©  sings_ruinies

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2020
автор: sings_ruinies