Їхав козак через долину
Та й зупинився край води.
Дівочий голос звідкись линув:
– До мене, милий мій, зайди!
Козак коня прип’яв до груші,
На голос ніжний поспішав.
Серця з’єднали їхні й душі –
Пили кохання, мов з ковша.
Та раптом шабля обізвалась
Ще й шапка із-під голови:
– В коня вуздечка перервалась,
Біжи мерщій, коня лови.
Козак догнав коня швиденько,
Згадав про друзів і про Січ,
Про Україну, милу неньку,
Й помчав по вранішній росі.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867225
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2020
автор: Ганна Верес