Окремішньо від доль хитросплетінь
На острівку— любов-анахоретка.
А ми безжурно та без озарінь
Із іншими несли здобутків метки.
Зневажена, сама пішла у скит
І для обох молила в неба щастя.
Вивчала смуток наш до ком і титл,
Серця прохала їй відкрити навстіж…
Сахалися її. «Мовчи, завмри!» —
Кричали душі, викриті невмисне.
Вуста шептали змучено: «Помри» —
Вона й пішла, мовчазністю пречиста.
Були ти, я, й окремішньо вона —
Любов-дарунок, через край чутлива,
Й безмовність наша, сплутана в думках
По-зрадницьки тремтливих і фальшивих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867215
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2020
автор: Valentyna_S