Країна мала й має велику культуру, науку,
Мільйони талановитих людей, жебракову муку.
Духовна, політична руйнація іде майбуття.
Бажають нас загнати хапуги владні у небуття.
Історіє, дай нам снаги, сили. Набридла каламуть.
Ми бачим все, кого, куди несе, яка потрібна суть...
Катастрофічні втрати чи відчуває покоління?
Біда, ярмо колоніальне це все не сновидіння.
Ось розгортається картина,-лиш ворюги мають все.
Голодомор і геноцид скрізь Україну знов несе.
Ми наступаєм на граблі, часто б*ємо себе в груди.
Не вчить нас минуле, то ж зникають селища і люди.
Народ на себе задивись. Хто тисне, розумом збагни.
І хто від чого відхиливсь, і кому хочеться війни.
Згадаймо батька й матір, про гнівну долю, що спалахне.
Дивись: хвороби йдуть, освіта - "жуть"... Ніщо не обмине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866958
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2020
автор: Маг Грінчук