Опісля лагідних дощів
Земля тепла і не втрачала
І ластівка низесенько літала,
Гроза комашок і хрущів.
Малим в болоті я сидів,
Ліпив і ядра і ковбаски,
Дерева, огорожі, паски
І невідомих ще звірків…
А мама тільки жартувала,
Сміялася і я сміявся досхочу
І сміючись дитятко відмивала
До нового дощу.
Мені б вернутися на мить
В дитинство несвідоме і зелене,
Коли кропива була вище мене…
Згадаю-сльози навертаю
І у грудях щемить…
Би тую землю їв,
Би пив її до рвоти,
Пірнав би у в’язке болото,
Напік би з нього пирогів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2020
автор: Ivan Kushnir-Adeline