Нехай горить,
Нехай палає
Остання мить,
Щемить
Словами болю…
…Усі книжки
Чорніють з часом.
Непотріб нових перевтілень
Для людей слова:
«Люблю»,
«Кохаю»,
Що там ще було для нас святим?
В ім’я чого вбивали?
Нищили й палили?!
То все не «ми»
Кидали камінь в спину.
То все не «ми»
Плювали й пили,
Раділи в тиші
Сам на сам з собою.
«Останній ідіот»
Заплакав би,
Коли б умів,
Але ми не навчили.
То все не «ми»,
Такий у нас народ.
Не навчений простим речам,
Усе про вище судить на суді.
Затиснувши в руці
Вогонь,
Підносить до знання
І палить книги
У чорно-білих палітурках
Долі
Досі
У вогні.
© Богдан Кухта
2020
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/q0Iy8x4nw4g[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2020
автор: Kukhta Bohdan