Я так довго не читала свої вірші
І не пестила долонями твій голос
Ми колись були нестерпно ніжні
І циклічність хвороблива знову....
Знов по колу шлях розпочинає,
І торкає твої сплячі струни,
Непробачане тремтить, за це караю,
І розсипані на склі тривожні руни.
Я в теперішнє з минулого тікаю,
Залишаю наше марево в повітрі,
Розумію, відчуваю, знаю...
Розпорошить почуття весняний вітер....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866638
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2020
автор: owl silence