Користуючись тим, що відсутня ідея бога,
І накинувши плаття добутих з природи тканин…
Дощ. Мізансцена. І лихий драматичний спектакль
Проговорений в діях, у формі сценічних картин.
О, як же давно не було цього О на початку,
Стискалося обручом, - що ви! мені все одно!!!
Тримайся колони, за руки, облапані поручні,
Коли прокидаєшся погляд закинь у вікно.
День тридцятий, а скоро і сорок безсонних ночей, -
Ти бач, як завгодно розкидаюсь словами та числами!
Мені все одно, якого покрою це плаття і цей
Короткий спектакль, що крихтою випав із вічності!
О, я знаю чим тебе розізлив, -
Що перед грозою – ні дому з чудною маркізою,
Де цоколь, який би тебе приземлив, (бог з тобою!)
Та ти біля нього стоїш із пустими валізами.
Та, користуючись тим, що відсутня ідея бога,
І все-таки плаття ближче до тіла лежить;
Тим, хто розуміє та хоче прокляття земного
Є дім та вікно за яким безнастанно дощить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866494
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2020
автор: Володимир Каразуб