Ну, от і все. Мов дих передостанній
Цей новий день засяяв у вікні.
Зима відходить і душа в чеканні
Відкрила двері щастю і весні.
Ще буде холод, будуть заметілі,
Ще приморозки вдарять по землі,
Та вже готові в дерев’янім тілі
Розкрити очі пуп’янки малі.
З гілок беріз впадуть доземно сльози,
Руном зеленим вкриються ліси
І перехопить неодмінно подих
Від вічної весняної краси.
Квітучу гілку до свого обличчя
Пригорне жінка в ніжнім почутті
Вона для когось щедрим сонцем зблисне
Любов’ю зігріваючи в житті
І будеш жити, будеш твердо знати
Що ця душа з усіх лише одна
Спроможна поруч у житті стояти
І виглядати здалеку з вікна
Впадуть дороги стрічками під ноги
Крізь сто розлук пройдемо, аби знов
Вернутись в день, де вже нема тривоги,
Де правлять балом віра і любов
В прекрасний вечір ми запалим свічі
Та по фужерах розіллєм вино
Буду дивитись у зелені вічі
В яких душа втопилася давно.
Текуча мить. Цей день передостанній.
Сліпучий промінь сяє у вікні
Зима минула, а душа в чеканні
Про грона мрій нашіптує мені.
28.02.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866310
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2020
автор: dovgiy