УТЬОС

                                                                                     УТЬОС

                                                                                                                             Із  трьох  сторін  обвітрена  вітрами
                                                                                                                             Стоїть  земля  понад  морем  віками...
                                                                                                                             Живуть  тут  люди,  виноград  -  росте...
                                                                                                                             Вельможів  замок  плющ  покрив...Геть  все...

                                                                                                               
Розступилися  межі  ясні,          
Розгубилися  промені-очі...
Дикий  плющ  поглина  навесні:
Жагу  ружі  -  тепленької  ночі.

Щоб  не  пахла  вона  й  не  цвіла,
Оця!  -Ружа!  Й  -  кохання  не  знала...
Щоби  плакала  й  долю  кляла...
Стиха  сльози  собі  -  утирала...

Зеленіли  берізки  в  гаю
І  в  парку  -  гомонілись  з  травою...
Ти,  плющ!  -Донечку,  чуєш,  мою!
Одиначку!  -Мини  -  стороною!..

Залюбки  розгойдалися  хмари!..
Розгулявся  -  підтоптаний  вітер!..
Ей!  -  Ви-  гори!  Ліси!  І  -  дубрави!
Любить  вас  ,  мені,  як    -  не  хотіти?!

Ой,  підкуй,  же  -  козак  з-  під  діброви
Білий  кінь  свій  -    в  залізні  підкови!
Ой,  шануй,  же  -  літа  молодії!  -
Щоб  не  вицвіли  милої    брови...

Засмутилася  пишна  калина...
Цвіту  білого  хтось  -  наглумився...
Причитає  жона  ще  й  дитина,
Муж  і  татко  в  горілці  втопився...

05.08.1991р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866222
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2020
автор: Ганка Поліска