Неподілене навпіл печальне кохання…
Допиваю малими ковтками щодня.
Не почую ніколи душевне зізнання…
Твоє серце закрито…на ньому броня.
Є багато причин, перепонів між нами…
Неможливо бар`єри здолати в житті.
Ми крокуємо різними зовсім шляхами,
І страждаємо кожен в своїй самоті.
Є спорідненість Душ, але цього замало…
Почуття неприкриті – відверті у нас…
Неподільне кохання за душу спіймало,
У думках невеселих завжди резонанс…
В щиросердних зізнаннях немає потреби,
Оселилась зневіра у ліпший фінал…
Прочитай одкровення моє, не погребуй…
І назавжди прощай мовчазний віртуал…
Сподіваюсь, що в іншим житті упізнаєш,
Заглянувши у очі… і скажеш: - Привіт!
І споріднені Душі Господь об`єднає
У взаємне кохання, у спільний політ…
2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866204
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.02.2020
автор: Тетяна Іванова - Юртина