Чи то був день, а може ніч -
Не в тому справа.
Ось так ішла вітрам навстріч,
Неначе пава.
Та підкосила доля зла.
Опали крила.
Згоріли мрії всі до тла.
Душа - без тіла...
Вмостився відчай, наче спрут,
На півдорозі.
І пастку ненависних пут
Здолать не в змозі.
Хоч віра у добро зорить
З любов"ю, щиро...
Але розбурхані вітри
Ламали віру.
Здавалося, що вже не встать,
Не підвестися.
Важких думок зловісна рать
Рихтує вістря.
Хапала дещицю надій.
Шукала силу
Перебороти буревій,
Здійняти крила..
Потоком змила течія
Зневір окови.
Ясну зорю зустріну я
У світлі новім.
Прийдешній день замайорить
Досвітнім дивом.
І відчеканить кожна мить,
Що я - щаслива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2020
автор: Тамара Шкіндер