Відхилити трішки вікно.
Бодай на мить одну.
І вдихнути вже майже весну.
Заплющивши очі, від задоволення.
А вітерець увірветься , нахабно.
Він ж бо молодий і сильний.
Запутається у волоссі, незґрабно.
І знову втече-вільний.
А на склі гріється сонечко.
Шевелить крилами-горошинами.
Лише мить біля відкритого вікна.
А серце сповнюється радості причинами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866019
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2020
автор: БЕЗ