ОДКРОВЕННЯ

Давно  невесело  мені.
Заплющу  міцно  свої  очі.
Тепер  сміюсь  я  уві  сні  -
Вже  не  лякають  темні  ночі.

Я  трохи  згодом  зрозумів:
(Прийшло  це  зовсім  не  одразу)
Коли  я  купу  солі  з'їв,
Щоб  з  серця  виїло  заразу.

Тепер  пече  та  не  болить,
Холоді  вранці  ллються  сльози,
Тепер  так  жваво  не  кортить,
Повільно  опадають  рози.

Що  не  зробив,  то  не  зумів...
Чого  печаль?  -  Бо  милосердя.
Я  не  шукав  легких  шляхів,
Прийшла  любов,  як  одкровення.

Яка  любов?  Не  та  любов,
А  зовсім  друге  розуміння.
Велика  серця  доброта
Себе  простити  в  ньому  вміння.

Я  не  ношу  образу  в  собі,
Та  не  сміюся  людям  в  вічі.
І  хто  мені  відчинить  двері,
Для  них  відчиню  двері  тричі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2020
автор: Олег Крушельницький