По-українськи, говоріть зі мною
Я ,шукаю своїх на чужині...
Виглядаю,як сонце -українку.
Щоб віднайти ,розраду для душі
Почути,рідну мову на хвилинку.
Ідуть,серед перехожих чужі
Вдивляюсь, у лиця і все не ті...
А скільки ,радості в душі...
Як віднайдеш рідних у юрбі.
Коли побачиш своїх здалека
Радієш ,зустрічі немов дитя.
Гніздечко шукаєш як лелека
Щоб вдихнути у ковток життя.
По-українськи ви, говоріть зі мною !
Будьте, сестрою чи, подругою мені.
Від спраги нап'юсь води рікою
У тумані, засяють сонячні дні.
Серед чужих ,ти біла ворона
Емігрантка ,странєра і чужа.
Чекаю, воскресного дзвона
Щоб відчула мить щастя душа.
Де б ти , не був у якому краю?...
Душа мов чайка плаче, ридає.
Летить у мріях до свого раю
Де соловей у саду співає.
Рідна мово моя солов'їна!
Ти ,є найкраща серед усіх.
Люблю,пісню лебедину
Бо вона ,душі -вічний оберіг.
М ЧайківчанкА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2020
автор: Чайківчанка