Олівцем малюю серце.
Знову і знову обводжу.
Хай ніякий біль більше в те серце не увірветься.
Хай не тривожить .
Серце -сіре ,сумне.
І весна не поможе.
Так любить тюльпани.
Та стоїть огорожа.
Огорожа-від всіх почуттів.
Від обману, і хитрої ласки.
Суцільна,не штрих-пунтир.
Давненько не вірить у казку.
Як колись,наївно,чуда не жде.
А життя-таке дійсно прекрасне.
Не чекає ,цвіте.
І гасне...
Час-стабільно іде.
І ясно.
Лиш насправді одне.
Іноді,досить вчасно,треба вміти
Зтерти з пам,яті все...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865706
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2020
автор: БЕЗ