Під сірими під мурами тюрми
Підсіли на гламур,ми,пітьми,
Були у нас з тобою шури-мури,
На нас дивилися тюремні сірі мури.
Чиїсь стоять розбиті колісниці
За сірими за мурами тюрми,
А через ґрати сумно дивляться зіниці
Тих в'язнів,що колись були людьми.
Тоді,іще, з тобою ми не знали,
Що там за мурами сидять такі як ми,
І безтурботно ми собі,усе, гуляли
Під сірими під мурами тюрми.
А мури ці пили людей як воду.
У підлітків,жінок,чоловіків
Забрали волю і обмежили свободу-
Те найсвятіше, що було з поконвіків.
Здається, досягають попід хмари
Тюремні,височенні,сірі мури.
Невдовзі днями темними і хмурими
На тому місці де сиділи ми,
Почали розуміти,що і ми за мурами,
Байдуже,що з цієї сторони.
Були,з тобою, сильно насторожені,
Коли,раптово,зрозуміли що від нині
Ми мурами страшними відгороджені
Від тих сердець,що б'ються в середині.
І пригадав я миті ті,
Що,все ж,траплялися в житті.
Я відчував,що скоро ми
Про інше заговоримо
Під сірими,суворими,
Під мурами тюрми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865681
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2020
автор: Ооооо