Опустіла хата без дитячого звуку
Додому поїхав мій Дмитрусь
Не чути гаміру і стуку
Так тяжко на душі чомусь
Навіть сльози навертають на очі
Завелика радість, коли він у нас
Із тим потрібно зборотись
Він повернеться через деякий час
Час розлуки, тяжкий долі виклик
Того душі не можна пояснити
Моє життя, мій маленький Дмитрик
Хочеться писати і на світі жити
Він завзятий такий і прудкий
Нам не дає ніколи скучати
По вікові іще зовсім малий
Днями два роки буде святкувати
Моє Золотко, найкраще у світі
Чорняве хлоп'я із карими очима
Потрібно долі за те радіти
Є два онуки, бо не дала мені сина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865663
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2020
автор: Валентина Ярошенко