Чи йду по стежці, чи в житі серед поля,
Не знаю хто це, Муза, чи Божа воля,
Дає наснаги, черпати і творити,
В душі натхнення, йому заборонити?
Шепочуть ночі… Як можу не писати?
Думки на крилах, висот сягти, літати !
Бруньки весняні, сонця і тепла жага,
Рядочки прози… Тішиться моя душа,
Засяють рясно, як квіточки в суцвітті,
Яке ж, це щастя, жити на цьому світі !
Доне́сти людям, щиро своє бачення,
І зразу хочу, попросить пробачення,
Якщо не збіглись, нині погляди в житті,
Волошки сонячні в житі - думки мої.
Щоб люди, мрію, як подарунок мали,
Минали осуд, тепло й радість пізнали,
Добра частинку, як у полі, колосків,
Щоб щастям очі, засіяли. Дзвінкий спів,
Почули щебет, лагідний солов`їний,
І вибір у житті мали оптимальний.
Яка відрада, у полоні відгуків,
Вам дуже вдячна, мов дзвеніння струмочків,
Мене й надалі, писати надихають,
Це щастя, коли мої твори читають.
******
Шановні друзі! Щиро дякую за підтримку!
Бажаю миру, здоров`я, щастя !
Любові і натхнення Вам!
22.02. 2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2020
автор: Ніна Незламна