Зірвавшися зі скелі

         Зірвавшися  зі  скелі  я  летіла
         У  прірву.  Та  згадала  -  маю  крила.
         Було  мені  одразу  дуже  страшно,
         Про  них  бо  забуваю  неуважно.

         Не  стримала  емоціі  нещасна,
         Було  моє  послання  те  невчасне.
         І  шкереберть  немов  життя  летіло,
         Але  згадала  -  маю  таки  крила.

         На  всі  легені  набрала  повітря.
         Так,  грішную  мене,  легко  судити.
         Та,  коли  ви  втрачаєте  кохання,
         Не  прірва  це?  Не  подих,  як  в  останнє?

         О,  вітер  любий!  Вітер  сподівання!
         Моє  допоможи  здійснить  бажання  -
         Щоб  не  жбурляли  по  мені  каміння,
         Даруй  мені  підтримку  і  прозріння.

         Ні  заздрощів,  ні  зла  в  душі  не  мала,
         Я  просто,  мов  життя,  його  кохала.
         А  нині,  мов  у  прірву  полетіла...
         Але  згадала  -  маю  таки  крила...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865462
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2020
автор: Лідія Сіра