Летить життєвий потяг безупину
Лише за вікнами міняється пейзаж.
Прошу я потяг : "Подаруй хвилину.
Зійду на давній станції " Наш клас"
І на пероні дівчинку зустріну.
У неї довгі коси шовком по спині.
Зовуть ту дівчину Тетяна Мила
Вона із юності всміхається мені
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865355
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2020
автор: Тетяна Акименко