Змішалась панацея та отрута.
В рядках тече... Відпий усе до дна!..
Рікою струменить моя спокута,
Ковтай і насолоджуйся сповна...
Можливо, ти віднайдеш, де закута
Душа струною ліри?... Мовчазна
Вона стоїть і, наче змії, пута
Охоплюють її у мертвих снах.
Вбивають, роздирають в безнадії
Примари із минулого, і дим
Свідомість огортає... Гаснуть мрії...
...У келихи налив екстракт із рим –
Врятує чи уб'є?... Вже сутеніє...
В садах рясніють зоряні плоди...
© Володимир Верста
Дата написання: 03.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865299
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 19.02.2020
автор: Володимир Верста