У сукні сонцекльошу пишна
В садку росте молода вишня
Як весна йде, зазеленіє
Згодом квітне… Так забіліє!
І плине… Запах по садочку
Раденько , одягну сорочку
Й біжу до неї … Ой красуня!
Яка ж гарненька, моя вишня!
Пізніше.. .. Як вдягне коралі
Так вабить, що ж робити далі?
Я пригублю, дозрілу вишню
Тобі подякую Всевишній
Тож з вишенькою підростаю
Я з нею ранки зустрічаю!
Своє дитинство тут залишу…
Колись про це вірша напишу
Сама ж, в країну знань порину
Знайду в житті свою стежину.
Вірш зі скрині
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2020
автор: Ніна Незламна