МЖ

ми  стали  паралельними  шрамами
на  згорбленій,  знекриленій  спині;
стигматами  від  крил  ангела,
що  витав  у  нашому  сні...
нас  лизало  солоними  краплями
захмарене  небо  сльозами  дощу;
тумани,  що  в'їлись  у  вулиці  плямами:
як  слово  "біль"  в'їдається  у  слово  "прощу"...
ми  раптом  налізли  порізами  
на  тонку  і  змучену  руку.
і  до  крику  тихо  продовжуємося  різати
стежки  венами  в  розлуку...
і  часом  ми  під  шкіру  в  серце,
у  набухлі  та  покусані  судини,
і  під  язик,  схоже  на  лате  з  перцем:
гостро,  терпко,  ніжно  і  несхильно.
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865256
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2020
автор: Віталій Марченко