«Слава Україні!»

Кононко  Сергій  Олександрович  (18.08.1982  –  26.08.2014).  Член  УНА-УНСО.  Перший  керівник  Обухівського  осередку  руху  «Правий  сектор».  Солдат,  24-й  батальйон  територіальної  оборони  «Айдар»  Луганської  області,  псевдо  «Обухів»,  «Обух»,  «Тор».  26  серпня  2014-го  Сергій  з  айдарівцями  їхав  в  УАЗі,  яким  Василь  Пелиш  вивозив  важко  пораненого  в  живіт  побратима  до  найближчої  лікарні  у  Хрящуватому.  По  дорозі  на  трасі  в  районі  Новосвітлівка  —  Хрящувате  терористи  влучили  у  авто  із  танка.  Виявилося,  що  він  потрапив  у  полон.  Перебував  у  списках  зниклих  безвісти.  Похований  у  Обухові  (Київщина)  у  березні  2019р.

Синок  цей  довго  не  вертавсь  додому.
Не  раз  –  не  два  знімались  ДНК.
Пробігло  кілька  літ  уже  потому,
А  вивела  на  слід  його…  рука.
Там  «Слава  Україні!»  збереглося.
Воно  бісило  ворога  найбільш.
Від  катувань  посивіло  волосся,
Як  п’яний  кат  в  обличчя  прохрипів:
«Нікто    єщьо  живим  нє  шьол  отсюда.
Ти  тоже.  Твою  руку  отрублю!»
«Рубай,  –  гукнув  боєць  йому,  –  Іудо.  
Любив  я  Україну  і  люблю!»
Бог  бачив  муки  ті  страшні  солдата
І  від  побаченого  раптом  сам…  знебувсь.
Як  міг  він  цьому  покидьку  віддати
Того,  хто  вів  за  волю  боротьбу!
Сніги  зійшли…  Сергій  навіки  вдома.
А  з  ним  і…  татуйована  рука.
Там  «Слава  Україні!»,  всім  відоме,
Що  стало  свідком  слави  вояка.  
17.02.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865248
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2020
автор: Ганна Верес