Давй,но друже-вип'єм,по чарчині,
і згадаємо,ми молоді роки.
Тепер на голові,волоси,геть сиві,
а ми,такі,ще молоді в душі.
Роки біжать,як каплі,по вікні,
і зупинити нам,їх не під силу.
Але ми вип'ємо,що були молоді,
й що кожен має,вже міцну родину.
З тобою друже,ще від дітлахів,
життя,як море ми перепливаєм.
І розуміємо одне,одного без слів,
та в гості з не терпінням,одне,одного чекаєм.
Хоч в кожного,тепер свої проблеми є-
сімя,робота і буденного багато.
Але я вірю,наша дружба не помре,
не зробимо,ми ворогам,це свято.
Давай,но друже- вип'єм "на коня",
щоб на коні,життя,дороги нам долати.
Щоб дружба наша,була над міцна,
і щоб у двох і далі,так товаришувати.
Такої дружби,щоб зазнали діточки,
щоб мали друга,від дитинства.
Щоб на "плече", надіятись змогли-
"друзяки",що допоможе,без корисно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865059
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2020
автор: Бабич