Заснула пташка у гніздечку... притих і вітер.
Причаївся.
А сад шептав: "Поспи, пташино..." І пташці сон солод-
кий снився.
Над полем зраночку літала із жайвором у небі
синім. Та сил, як він, злетіть не стало. Бо жайвір
той такий вже сильний!
А він злетів... і його пісня з блакиті синьої лунала.
Була вона дзвінка і ніжна, на землю перлами спадала.
Він так співав... Вона чекала, де мальви квітнуть
під віконцем. А потім знов у двох кружляли, де соняхи
світились сонцем.
Там, де волошки між житами, було так весело і вільно.
Там, де ромашки розцвітали, на неї він дивився пильно.
Проснулась пташка.... Знову сонце на землю день
новий послало. Сьогодні знов літати будуть.
Від щастя серденько співало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865010
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.02.2020
автор: Надія Башинська