ДУМКИ З'ЇДАЮТЬ

Мої  думки,мене  з'їдають-
я  бачу  це,  тепер  і  сам.
Як  хижий  звір,вони  кусають,
і  душу  рвуть,на  пополам.

А  ще  їм,страх  допомагає-
ну,як  я  далі,  буду  жить.
Та  "комом"  в  голові,це  наростає,
і  відчуваю,"ком"  скоро  взлетить.

Я  розумію,це  все  у  мені-
й  мені  розбить,це  все,під  силу.
Як  друзі  відвернулися  усі,
а  думав,що  вони  зі  мною  щирі.

Хоч  розумію,що  не  друзі,це  були,
а  подорожні,що  їхали  зі  мною.
По  розрахунку,всі  вони  жили,
а  стався  крах-змінили,всі  дорогу.

Я  вірю,відібюся  від  думок,
розібю  "ком"і  попрямую  далі.
Зроблю  той,запланований  стрибок,
а  друзі-а  друзі,хай  кульгають  самі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864605
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2020
автор: Бабич