Знову пахне осінь стиглим виноградом,
Квітнуть хризантеми, ще в моїм саду.
Сонячне проміння так торкає радо,
Я з тобою в осінь мій коханий йду.
Вона нас зустріне ніжним поцілунком,
Обійме, пригорне, ще своїм теплом.
Осінь, мила осінь, наша веселунко,
Ти накрий нам долі, ніжності крилом.
Нехай буде стежка довга і широка
У життя казкове хай вона веде.
Моя мила осінь, небо синьооке,
Запрошу на каву з радістю тебе.
Познайомлю осінь, тебе з своїм милим,
Розповім тихенько, як його люблю.
Простели нам осінь ти із щастя килим
Я тебе прохаю, я тебе молю...
А рука долоню міцно так тримає,
Посмішка щаслива в мене на лиці.
Любий мій, коханий кращого немає,
Як твій поцілунок ніжний на щоці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)