БЕЗСЛОВЕСНА РОЗМОВА
(інсценівка)
Дійові особи:
Хлопець-воїн, дівчина, ведучий 1, ведучий 2.
(Місячна ніч, тиха мелодія, з одного боку сцени хлопець у військовій формі зі зброєю – на посту, з другого боку сцени дівчина за столом перед іконою –
вдома, на середині в глибині сцени двоє ведучих.)
ВЕДУЧИЙ 1:
А задубілі руки тримають автомат.
Задумався, замисливсь, замріявся солдат.
Холодні ночі сніжні проймають до кісток.
Він зіроньку шукає свою серед зірок.
ВЕДУЧИЙ 2:
І серцю стало тепло – вона також не спить,
Веде розмову з Богом, бо зірка мерехтить.
Солодкий ніжний спомин – аж закипає кров.
Окутує блаженством буран німих розмов.
ХЛОПЕЦЬ-ВОЇН (замріяно)
Не спиш, кохана? Знаю, що не спиш,
Бо там у небі світиться зірниця.
Ти не сумуй і плакати облиш,
Засни, хай наше щастя тобі сниться.
ДІВЧИНА (замріяно і стурбовано)
Не спиш, коханий, на посту стоїш?
Борониш мирний сон наш, тишу, спокій…
Чи втомлений? – Не скажеш, затаїш…
Та хто не втомлений на цій війні жорстокій?..
ХЛОПЕЦЬ-ВОЇН
А знаєш, я приїду, обніму,
Не відпущу з обіймів вже ніколи.
Я зірку запалю, розвію тьму,
Вдихатимемо запах матіоли.
ДІВЧИНА
Забилось серце, милий, заболіло
Так, наче завмираю я на мить.
Щось ніби за вікном замерехтіло.
Пробач, молюся, серденько щемить.
ХЛОПЕЦЬ-ВОЇН
Люблю тебе, і ти мене чекай,
Але прости, я перерву розмову.
Бо гради знов, палає небокрай.
Молись за нас, за неньку калинову.
(Чути звуки зброї.)
ВЕДУЧИЙ 1
Та раптом… шквал вогненний – повітряний наліт,
Гранати, кулемети – пекельний зореліт…
ДІВЧИНА(стурбовано)
Коханий, де ти? Зіронька згаса…
О, Господи, рятуй, рятуй їх, Боже!
Чому так почорніли небеса?
Хай ангел захистить! Нехай поможе.
ВЕДУЧИЙ 2
На ранок вщухло…Тиша…Живі…Усі живі!…
Мабуть, також втомились ангели-вартові.
ХЛОПЕЦЬ-ВОЇН
Вляглось, ущухло, стишилося знов,
Вціліли всі. Щаслива нічка нині.
Чи то Господь, чи ангел, чи любов
Коханої моєї берегині...
ДІВЧИНА
Зоріє вже. Я трішечки засну.
ХЛОПЕЦЬ-ВОЇН
Закрила хмарка зіроньку небесну.
Я виживу і прожену війну.
ДІВЧИНА
Спасибі за розмову безсловесну.
(Дівчина поклала голову на стіл, дрімає)
ВЕДУЧИЙ 1
Нарешті сон… І знову заблимали зірки,
У сяйві ночі двоє – щокою до щоки,
І голоси: «О Господи, спаси, благослови»,
« Мій ангеле, спасибі за щирі молитви».
ВЕДУЧИЙ 2
Зупини війну, о Боже!
Промінь віри ще не згас!
Правда кривду переможе!
Господи, помилуй нас!
(Хлопець-воїн повертається обличчям до дівчини, а вона встає з-за столу і повертається до нього.)
ХЛОПЕЦЬ-ВОЇН
Ти посій, моя кохана, мальви під вікном.
Хай солодким цвітом пахне, а не полином,
Хай барвисто-веселкові квіти зацвітуть,
Аромат медовий, ніжний вітри рознесуть.
Я попрошу вітра щиро, щоб не заблудив.
Ніжний запах з поцілунком щоб не розгубив.
Намалюю я в уяві мальви чарівні
І побачу тебе, мила, в кольоровім сні.
Пам’ятай, моя кохана, серце, пам’ятай:
Я борюсь за Україну, за наш рідний край.
Щоб спокійно діти спали, в радості росли,
По всій нашій Україні мальви щоб цвіли.
Не сумуй. Моя любове, вір мені, чекай.
З перемогою вернуся в милий серцю край.
Пригорну і поцілую вроду-красоту,
У твої шовкові коси мальви я вплету.
ДІВЧИНА (бере прапор, букет з ромашок, волошок, маків та колосків і загортає в прапор)
Я згорну в пучечок любе й миле серцю
Золоте колосся і ромашок цвіт,
І червоні маки, й волошки-озерця
Від вогню сховаю, від війни, від бід.
Пригорну з любов’ю, мов малу дитину,
В синьо-жовті барви ніжно загорну.
Милу і квітучу неньку-Україну
Збережем й навіки проженем війну.
Вийду в чисте поле, де пташки співають,
Посію насіння – хай родить рілля,
Волошки, ромашки нехай розквітають,
Цвіте й багатіє вкраїнська земля!
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864526
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.02.2020
автор: Галина Брич