В морі безкраїм лазурного неба
Линуть, мов піняві хвилі, хмарки.
Ранком заливиста трель соловейка
Ллється з гаїв і бентежить думки.
Море блакиті! В незвідані далі
Білим вітрилом мене забери!
І на світанку, як росяні краплі,
Ніжністю сонця свідомість скори.
Хмарка-вітрило у сині полине,
Швидко у вічність мене понесе.
Там, як у казці, я буду щаслива, –
Простір безмежний від болю спасе.
14.05.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864485
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2020
автор: Martsin Slavo