мимобіжні /re_2/


відмилися  від  бруду  спільних  снів,
спинилися  за  кілька  слів  до  втечі_
ковтає    світло  незнайомі  речі,
рогатий  свідок  врешті    знавіснів
і  щез  із  пастки  рефлексивних  дуг_
>
рве  погляд  стелю  наче  кригу  плуг_
подобова  вподобана  оселя,-
тісна  печера  у  бетонній  скелі,
холодна  свідка  звершень  та  потуг,
хвости  папуг  -  окраса  голих  стін_
>
це  перехрестя_  де  вона  та  він  –
дві  лінії  до  крику  мимобіжні_
шукає  жертви  шаблезуба  ніжність,
простоволоса  тінь  встає  з  колін
і  зупиняє  маятника  регіт_

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864149
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.02.2020
автор: Ки Ба 1