…а смисл тоді у чім

Позаду  амбразури  дзотів,
підкорені  вершини  мрій.
Життя  одеж  міняє  крій
й  найвищої  бажає  ноти.

Шляхи  ж  вертають  від  зеніту.
Обіч  –  надгризений  граніт
ще  досі  тягне,  мов  магніт.
Ми  ж  мусим  біль  зубний  терпіти.

Тож  що  пізнали  неофіти?
Не  склалось  з  Богом  сугозвуч,
не  візьмем  й  істин  голіруч--
фіаско  нам  дано  терпіти.

Щодня  з  пустого  у  порожнє…
А  сенс,  а  смисл  тоді  у  чім?
Щоб  врешті-решт  знайти    ключі
до  власної  душі,  а  може,    

допоки  не  замкнулось  коло,
себе  віддати  пізнанню
і  кожному  радіти  дню,
й  життю  не  зрадити  ніколи.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863930
Рубрика: Нарис
дата надходження 06.02.2020
автор: Valentyna_S