Коли б мені стати та вітром,
Що твої тихі води колише,
Я довіку снувала би світом,
Бо нема понад тебе рідніше.
Я б назвалася снігом зимою,
Щоб тебе, моя доле, обняти.
Я любов'ю любила б сліпою,
Як-то любить дитя своє мати.
Я би крила свої розпустила,
Щоб тебе від негоди сховати.
Ти пробач, я... Я зовсім не в силах
Відпустити. Віддати. Програти.
Ти повернешся, рідний, я знаю,
Та, як завжди, обіймеш за плечі.
Я наллю тобі м'ятного чаю,
І тихенько зберу свої речі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863611
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2020
автор: Virka