Ти десь далеко, Мамо –
в світах... де по другому...
Чи є, тобою любі,
там квіти коло хати?
Все день, немає ночі
й не треба мабуть спати?
І в чим твоя робота
в прозорім неба домі?
Бо все життя, що з нами
ти ніц, не присідала;
Все у земних турботах
життя нам віддавала.
Гляділа з днів дитинства –
здорові, чи хворіли...
Така близька і рідна,
так любая і мила.
Що хочу мовить, рідна,
навідуєшся в серці –
Хоч не весь час, та часто
твій погляд делікатний.
Не хочеш потривожить
і з нами б зустріч мати –
Припони між світами
земні й небесні всі ці...
Ти десь далеко, Мамо,
та душі наші близько...
Всі дні, що разом бу́ли –
подій щасливих низка,
Немов й не розлучались,
й пісні твої всі з нами –
В лелечім гурті, може
і ти... в лет над хатами?...
03.02.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863481
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.02.2020
автор: Променистий менестрель