Зіллям кохання,тебе я напою,
а далі,я чашу допю,цю чарівну.
Душі,серця наші, й тіла-
буде цим зіллям,світитися наше життя.
І ніжним поцілунком,поставивимо печать,
що ми,не можемо,нічого помінять.
Що це,кохання- з нами,на завжди,
щоб були упевнені,з тобою в цьому ми.
Обпившись зіллям,цим чарівним,
тебе на вальс,кохана я запросив.
Цей вальс,що називається-наше життя,
упевнено кружляємо,у ньому,ти і я.
І кружимо і кружимо,як в небі зірочки,
бо ми,разом і вірю,що навіки.
Душа уся трасеться-серце й тіло теж,
бо наше,міцне кохання,немає,мила меж.
На все життя,зілля напємся-чарівного,
і покрокуємо,ми по житті,взявшись за руки-двоє.
Та доказом,що пили ми,це зілля чарівне,
наша сімя закохана,щаслива і над міцна буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863305
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2020
автор: Бабич