Її кохає до безтями,
Аж інколи "зриває дах".
В житті один у нього страх —
Раптово втратити кохану.
Вона його кохає теж,
Так пристрасно і так відверто
І у його обіймах вмерти
Не проти... Отже не збагнеш
Чому тепер вони нарізно
Й порозуміння в них нема?
Він сам, як перст, вона сама...
Ще помиритися не пізно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863215
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2020
автор: Патара