***
А що вітри? Я вітру не боюсь.
Ну, дах знесе, ну витолочить жито,
ну, ще добавить прудкості комусь
на видноколі чесно та відкрито.
Злякає протяг з хитрістю змії,
коли підступно заповзе в шпарину,
тихцем розпустить каверзи свої:
продує мізки, поперек і спину.
Свою довіру випущу з долонь
в шалений вітер, що ламає й вежі.
На розсуд свій розпалить хай вогонь
чи навпаки втамує в нім пожежу.
25.01.2020
(фото з інтернету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2020
автор: Галина_Литовченко