[b]І знову дощ. Зимовий і незвичний
Щоб січень плакав? Значить, є чого.
Може, так слізно він красуню-зиму кличе,
Засмучений, що зрадила його.
А лютий виглядає із-за рогу,
Спітнівши у вушанці й кожусі.
І думає, чи сплутав він дорогу,
Чи заблукав з незвички десь вночі.
Все чорно і неприбрано довкола.
І квіти на узліссі – дивина.
Може, він все проспав…Думки по колу…
А все кругом кричить: «Весна! Весна!»
Збиває сонце хмари, мов перину,
І проясніє небо. Й безмежна синь
Візьме в полон. І сум зимовий згине…
Життя знов щастя витягне із скринь…[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863041
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2020
автор: zazemlena