На День народження до жінки,
Педагоги до нас завітали.
Молодий і колишній директор
За честь відвідати також мали.
Розсілось то поважне панство...
То що мені тепер робити?...
Коли в компаніях я завжди
Від ведучого старався відкосити.
В дитинстві частково слух втратив,
І що таке фобія зрозумів,
Де б не приходилось виступати,
То, як осиковий лист, тремтів.
Боявся, щось будуть питати,
Казна- що буду відповідати.
Хоч слух з роками відновився,
Та страх той назавжди поселився.
То ж Тимофіївна виручала,
Веселила і забавляла.
Роками завучем працювала,
І, що сказати кожному знала.
Як добре, що такі люди бувають,
Їх душею свята люди називають.
І не даремно так величають,
Бо веселити від Бога дар мають.
Низький Вам уклін. І довгих щасливих років.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862954
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2020
автор: dashavsky