Не вся в мені ще відспівала осінь,
Ще золото залишилось в душі.
Ще новий день дарує щастя й досі,
Хоч інколи зриваються дощі.
Піняться хвилі, б’ють об берег ставу,
Пищать в’юни, в густих очеретах.
Шугає осінь золота по праву,
Вона летить, як в синім небі птах.
І видається, буде довга осінь,
Ще не дозріли у садах плоди.
Життю для серця ще цього не досить,
Ще б не пустити роки до зими.
Ще в золоті снується «сиве літо»*
Висять сливки і зріє виноград.
Сіють у полі цьогорічне жито,
Щоб повернулось літечком назад.
*Тут «Бабине літо»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862911
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2020
автор: Віталій Назарук