ТРОТИЛ

У  нього  в  серці  вибухає  лють!
Не  виміряти    цю  жахливу  силу!
І  душу  на  шмаття    безжально  рвуть
Немов  пів  тонни  справжнього  тротилу!

А  це  ж  інтелігентний  чоловік.
У  нього  діти  є,  диплом,  кар’єра
Невже  брудний  політики  потік
Зробив  з  інтелігента  людожера?

О  скільки  ж  гніву  він  несе  тепер!
Мов  більшовицькі,  ленінські  плакати?
О  як  же  він  кляне  СРСР!
Але  найгірше  з  нього    зміг  узяти!    

Та  хай  би  вже  у  дні  оці  сумні,
Він  лізе  й  у  минуле  України!
І  у  її  прекрасні  далині
Своєї  люті  розставляє  міни!

Усе  погано!  Тільки  смерть  та  зло!
Лише  кати  та  жертви  та  тирани!
І  під  ногами  горя  бите  скло!
Не  вжежу  нас  було  лише  погане?

Ох,  пане,  ну  не  лізьте  хоч  туди!
Не  підкоряйте  вічності  моменту.
Проходять  війни,  спеки,  холоди,
І  гетьмани  ідуть  й  президенти.

Минуле  наше  не  жахливі  сни,
Хоча  були  й  навала  й  лиходії,
А  головне  це  золоті  лани,
І  золото  святих  хрестів  Софії.
 
Не  витрачайте  на  прокльони  сил!
Я    хочу  так  сказати,  друзі  милі,
Бува  в  житті  потрібен  і  тротил.
Та  не  будують  хаті  на  тротилі!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862879
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.01.2020
автор: Евгений Познанский