Поранена любов, так тихо: тук-тук-тук.
Зміліют почуття, віддалися на звук.
Малює каяття на вікнах дощових.
Моє тепер життя загорнуте із книг.
Ти не вагайся, перегорни,
Життю піддайся, його люби,
Ти підіймайся, кричи на вслід.
Злікує рани блаженний світ.
Закрита на замок, та тихо душу зводить.
Хміліє від вина, яке його заводить.
Мануче звідусіль, як бджоли піднебесні
Хвилюють почуття і душать десь у бездні.
Ти не вагайся, перегорни,
Життю піддайся, його люби,
Ти підіймайся, кричи на вслід.
Злікує рани блаженний світ.
Мігрує по тобі і не знайде прибою.
Ті сильні відчуття, що звуть усі любовью.
Хто б підібрав ключі, чи відібрав у Бога.
Палаючі мости, то не твоя дорога.
Залишаться у сні всі книжні сподівання,
Ото таке життя, принадливе* кохання.
28.01.2020
*Принадливе ( принадне) –манить, викликає бажання робити що-небудь певне, брати участь у чомусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862878
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2020
автор: kvakerok