Ти моє неймовірне сонце,
І маленька свята таємниця.
Ми вкриваємось одним небом
Та ночами чомусь не спиться.
Заплетемо в сузір’я зорі,
Відпускаємо в простір сильний.
Розрядились давно телефони
Як же добре з тобою, й спокійно…
Мовчимо, слів буває не треба
Це мовчання напевно найкраще
Пригорни мене міцно до себе
Прихопи у обійми щастя.
Що тихенько стоїть у куточку,
І любов до нас направляє,
Я стою у твоїй сорочці
Вже холодна моя кружка чаю..
Знову пристрасть вдаряє в скроні
Всі думки, дивні ігри без правил
Такі ніжні і трішечки сонні…
Почуттів стукотять діаграми.
Поцілунки - маленьке диво
Всі у проміжках між секундами
Твої дотики альтернативою
Хочу знову і знову відчути я….
Світлина взята з інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2020
автор: Шкурак Тетяна