Карі оченята у моєї доні, посмішки світанку ваблять крізь вікно…
Вишиваю сонцем її ясну долю, а вона в долоньках вже несе тепло.
В кучеряві коси вплітаю терпіння, а вона так щиро мене обійма…
Я з її дороги відкину каміння, віджену стихію крилами добра.
Карі оченята у моєї доні, жмуряться від сонця ,погляд в небеса,
Вишиваю щастям її вірну долю, вмиваю в любистку, щоб цвіла краса.
А вона сміється ,бігає у квітах, розглядає Всесвіт поглядом ясним,
В очах у дитини скарби всього світу, мерехтять казками-зорями крізь сни.
«На синій волошці живе добра фея»- вона посміхнулась, допитлива мить,
"Ось цвіркун музи́ка на чарівній флейті ,там бджола в ромашці дзвоником дзвенить."
Доню,моя доню. Подарунок Бога. Кучерями вітер грається в садку,
Вишиваю миром ,твою світлу долю,у вінок з кульбаби любов заплету.
«Ось і на голівці сонячний віночок» - пригорнулась Квітка, посмішка ясна….
У моєї доні, мої карі очі…. В серці тепле літо, в волоссі весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2020
автор: Tetyana_Shulga