Не радує, чомусь, така зима,
Якісь краплини у ній фальші скриті -
І снігу білого ніде нема,
Й стоять дерева голі й не обмиті.
Ця недомовленість витає навкруги,
А далі йдуть ілюзії картинки,
Що не потрібно нам ні віхоли й хуги,
Що краще вже така ось серединка,
Де сонце світить ніжно - та не гріє,
Пейзаж милує - та не тішить око.
Хоч, іноді, зима і снігом сіє,
Та винувато, мовби ненароком.
Тож дочекаємося ми уже весни –
Нехай іде зима ця безталанна.
Зуміла би вона по-справжньому піти,
Щоб мали ми хоч весну бездоганну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862856
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2020
автор: Ольга Калина