якимось теплим сяйвом виблискує небо.
так, сьогодні немов яскравіші зорі.
ходімо, моя солодко-ніжна потребо,
моя загадко, ніч, непрозорість.
поки темрява не загорнула будинки,
не вмикаються лампи старих ліхтарів,
твої очі мені все ще бачаться,
яскраво-синіх дощів.
повір, ми покохаємо знову ранки,
малюючи наше близьке мовчання.
зустрічати жовтогарячі з тобою світанки
є частиною існування дитячої забаганки.
ходімо на дах, візьми за руку.
не бійся схвильованого серцебиття.
зроби з цього дня нехімічну сполуку
для моїх терапій до кінця життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862790
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2020
автор: nanonika