І ось спливають дні старого року, -
Думок багато й безліч сподівань.
Я залишаю в ньому всі турботи,
Людей небажаних без смутку і вагань.
Я зрозуміла, хоч й пройшло багато часу
І дорога всьому цьому ціна,
Як жаль, не було ясно так одразу:
Коли піти, з ким «випити вина».
Ще донедавна були так близенько,
За мить і зовсім видались чужі.
Прощає все і молиться серденько,
Хоч і не раз гірка сльоза душі.
Не раз моє обличчя укривала,
Та не бажаю я ні помсти, ані зла.
Бажаю, щоб я більше не чекала
Листів і слів, дзвінків, бо розвела.
Нас в різні сторони життєва стежина,
Зате достатньо досвіду, щоб знову
Не відчинити, знаю не повинна
Придумувати у в’язці слів любов.
Тепер поділося десь багато страху,-
Життя подало дуже цінний урок.
Я Богу віддаю свою подяку,
Момент настав зробити оцей крок.
І взагалі не хочу шкодувати
Про дні, що витрачала на когось.
Тепер, здається, можу з легкістю втрачати
І відпускати те, що не збулось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862702
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2020
автор: Наталія🌷